Консультація на тему: "Ви вирішили покарати дитину"

Консультація на тему: "Хто такі діти візуали, аудіали, кінестетики?"

Тест для батьків "Чи готові ви віддати свою дитину до школи?"

Консультація: "Насильство в сім'ї. Шляхи запобігання"

Консультація: "Як виховати впевнену в собі дитину?"

Консультація: "Яку поведінку можна назвати впертістю?"

Консультація: "Як відповідати на дитячі запитання?"

17.10.2014 проведено семінар - практикум для молодих педагогів "Педогог - професія чи покликання?"

                                                                               « Дитинство – це ранок життя людини,

                                                                                                      а ранок має бути щасливим»

Практичний психолог працює з понеділка по п'ятницю 8.00-17.00

Консультації для батьків в четвер з 15.00

Адаптація дітей  до дошкільного закладу

 Адаптацiя — пристосування органiзму до нових умов життя. Труднощі, яких зазнають дiти в перiод адаптацiї до дитячого закладу викликають цiлу низку негативних змiн у їхньому емоцiйному станi, поведiнцi, станi здоров’я. Вiдмiчається порушення емоцiйного стану (переважають сум, туга, страх, збентеженiстъ або загальмованiсть, тривожнiсть), спостерiгаються зниження мовної та iгрової активностi дiтей, порушення сну, зниження апетиту.

Як треба батькам готувати дитину дошкільного віку до відвідування  дитячого садка

• Привести домашній режим у відповідність з режимом групи дитячого  садку, в яку буде ходити дитина.

• Ознайомитись з меню дитячого саду і ввести в раціон харчування малюка нові для нього страви.

• Навчайте дитину вдома всім необхідним навичкам самообслуговування: вмиватися, витирати руки; одягатися й роздягатися; самостійно їсти, користуючись під час їжі ложкою; проситися на горщик. Одяг обов’язково повинний бути зручний для дитини цього віку, оптимальний  варіант: брюки або шорти без застібок і лямок.

• Розширюйте «соціальний горизонт» дитини, нехай вона звикає спілкуватися з однолітками на дитячих ігрових майданчиках, ходити в гості до товаришів, залишатися ночувати у бабусі, гуляти по місту і т.д.

Маючи такий досвід, дитина не буде боятися спілкуватися з однолітками і дорослими.

• Необхідно сформувати в дитини позитивну установку, бажання йти в дитячий сад. Малюкові потрібна емоційна підтримка з боку батьків: частіше кажіть, дитині, що Ви його любите, обіймайте, беріть на руки. Пам’ятаєте, чим спокійніше і емоційно позитивно батьки будуть ставитися до такої важливої події, як відвідування дитиною дитячого саду, тим менш болісно буде проходити процес адаптації. Уникайте обговорення при дитині хвилюючих Вас проблем, пов’язаних з дитячим садком.

• У перший день краще прийти на прогулянку, так як на прогулянці (у грі) малюкові простіше знайти собі друзів, познайомитися з вихователем. У дитячий садок можна брати з собою улюблену іграшку.

• Плануйте свій час так, щоб у перший місяць відвідування дитиною дитячого садка у Вас була можливість не залишати його там на цілий день. Перші дні відвідування дитячого саду повинні бути обмежені 3-4 годинами, пізніше можна залишити малюка до обіду, а потім (якщо це рекомендує вихователь) приводити малюка на цілий день.

• У період адаптації необхідно дотримуватися режиму дня, більше гуляти у вихідні дні, знизити емоційне навантаження.

• Дитина повинна приходить в дитячий садок тільки здоровою.

• Не загрожувати дитині дитячим садом як можливим покаранням.                                                    

 •  Увесь час пояснювати дитині, що вона для Вас, як і колись є ЛЮБИМОЮ.

Пам'ятка для батьків

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для наслідування.

2. Змінюйте оточення, а не дитину

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

3. Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.

4. Висувайте реальні вимоги

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилась. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

5. Не надавайте великого значення заохоченням і покаранням

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкування зі старшими дітьми, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.

6. Обирайте виховання без побиття та крику

На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені кричати голосніше, щоб досягти бажаного результату. Постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Готовність дитини до школи.

Ваша дитина цього року йде до школи. Для неї цей перехід – важкий та відповідальний період. Змінюється соціальна роль, коло спілкування, провідна діяльність з’являються нові обов’язки. Успішність проходження цього періоду в певній мірі залежить від рівня готовності дитини до навчання в школі, а саме психологічної, інтелектуальної та фізичної готовності. В свою чергу психологічна готовність має три компонента – мотиваційний, емоційно-вольовий, комунікативний.

Як визначити, чи готова дитина до навчання в школі? І якщо  в неї не зовсім сформувалась ця готовність, то як їй допомогти підготуватись до навчання в школі? Ці питання турбують майже всіх батьків, адже всі батьки бажають, щоб їх діти ходили до школи із задоволенням.

По-перше, розглянемо психологічну готовність:

мотиваційний компонент, тобто наявність бажання вчитися, позитивне ставлення до школи.

Запитайте дитину, чому вона хоче йти до школи? Якщо, для того, щоб вивчити нове –мотиваційний компонент розвинутий достатньо, а якщо для того, щоб пограти з іншими дітьми, або зовсім не хоче йти до школи – мотиваційна готовність ще не сформувалася. Кращий засіб допомогти дитині, в цьому випадку, це надати їй можливість отримати досвід навчання. Це можна зробити за допомогою гуртків – малювання, танці, музика, спортивні секції тощо.

емоційно-вольвовий компонент, тобто вміння регулювати своєю поведінкою в залежності від ситуації, здатність виконувати інструкції дорослих.

Тут допоможуть вашій дитині різні ігри за правилами, від настільних до рухових. Від батьків також залежить розвиток самостійності, відповідальності, охайності. Ці якості допоможуть легше увійти в учбову діяльність. Тому все, що не склано робити дитині дома, вона повинна робити сама: заправляти ліжко, прибирати іграшки тощо. Виконуючи домашні обов’язки дитина розвиває свою вольову сферу, довільність дій, починає свідомо контролювати себе.

комунікативний компонент – передбачає вміння спілкуватися та працювати в колективі. Це, перш за все, уважно слухати не перебиваючи дорослого, не втручатися в розмову дорослих, бути люб’язним з товаришами. Якщо дитина не вміє поважати інших, їй буде складніше встановити дружні стосунки з дітьми, увійти в шкільний колектив.

Тут, в першу чергу, засобом виховання є особистісний приклад дорослих, справедлива оцінка вчинків, постійне нагадуваннят про суспільні правила поведінки

По-друге розглянемо інтелектуальну готовність. На момент вступу до школи дитина повинна мати здібності знаходити спільні та відмінні ознаки предметів явищ. В неї повинно бути достатньо розвинуте мовлення, увага, пам’ять.

Добре розвивають інтелектуальну сферу в цьому віці такі ігри як «Четвертий зайвий», «Збери предмети за спільною ознакою».

Для розвитку мовлення важливо навчити дитину відповідати на питання не одним словом, а складати речення з 2-3 слів. На момент вступу до школи дитина повинна визначати кількість слів у реченні, називати переше, друге, треттє слово; переказувати казку або оповідання, складати просте оповідання за картинками, описувати серію картинок.

Розвити словниковий запас допоможуть вправи, де потрібно дібрати слова протилежні за значенням, схожі за значенням, пригадати зменшувальні слова, закінчити речення.

Бажано навчити дитину читати, але навчання повинно бути у вигляді гри, підтримуючи інтерес та захопленість у дитини. Психологи прийшли до висновка, що кращих успіхів досягають діти, які навчилися читати до 6 років.

Письму навчати не слід. Для того, щоб підготувати руку до письма  корисними будуть малювання, розмальовка, штриховка, ліплення, робота з дрібними частинками конструктора, мозаїки.

Фізична готовність. Якщо дитина часто хворіє, присвятіть час, який залишився до школи, фізичному розвитку, загартуванню, укріпленню здоров’я.

Бажаємо Вам успіхів і задоволення від співпраці з Вашим  чудовим малюком!

РІЗНІ ДІТИ -  РІЗНІ ІГРИ

Життя різноманітне, і знайомимося ми з його проявами по-різному – де провідну роль відіграє один з органів чуття. За способом сприйняття навколишньої дійсності діти поділяються на три типи. Дітей, що найефективніше сприймають інформацію за допомогою зору, називають візуалами, тих, кому простіше засвоювати нове на слух, – аудіалами і, нарешті, тих, кому легко дізнатися щоб то не було, поторкавши, понюхавши предмет, стикнувшись з ним, – кінестетиками. Якщо постежити за дитиною, можна зрозуміти, до якого типу вона належить. Частіше спосіб пізнання буває комбінованим – дитина віддає перевагу, наприклад, двом каналам сприйняття.

Дитина – глядач (візуал)

Глядачі пізнають навколишній світ візуально, тобто під час сприйняття інформації більше покладаються на зорові відчуття. Вони швидко схоплюють і запам'ятовують такі візуальні характеристики, як рух, колір, форму і розмір. Більшість глядачів мають прекрасну зорово-тактильну координацію і з народження прагнуть в першу чергу розглянути об'єкт, і тільки потім за допомогою жестів характеризують його. Діти-глядачі люблять розглядати картинки, їм цікаво дивитися на ілюстрації до казки, чим слухати саму казку. У дитячому садку вони із задоволенням грають в кубики, складають картинки з фрагментів (пазли), ліплять, вирізують – всі їх заняття розраховані на взаємодію очей і рук. Вони швидко вчаться малювати і писати друкарськими буквами, з легкістю запам'ятовують схеми коротких слів. У більш старшому віці діти-глядачі віддають перевагу настільним іграм, охоче малюють, майструють, моделюють, швидко освоюють комп'ютер, люблять відеоігри.

Дитина -слухач (аудіал)

Слухачі пізнають навколишній світ, сприймаючи голоси і звуки, віддають перевагу слуховим відчуттям в порівнянні із зоровими і тактильними. Оскільки мова сприймається на слух, слухачі раніше інших дітей починають говорити і відрізняються великим словниковим запасом.Дітей-слухачів з самого народження легко заспокоює музика або знайомі голоси. Вони з радістю сприймають найпростіші звуки. Більш старші діти люблять співати, розповідати вірші, задають нескінченну кількість питань, правильно і добре розмовляють. Вони виявляють цікавість до читання, а в початковій школі охоче читають вголос і легко запам'ятовують урок вчителя. Вони люблять слухати магнітофонні записи, радіо, швидко запам'ятовують інформацію отриману на слух, віддають перевагу розмовним іграм, наприклад, віршуванню, або іграм що припускає відгадування слів. Слухачі отримують задоволення від читання, часто разом з іншими придумують різні історії і розігрують їх в особах.

Дитина - діяч (кінестетик)

Діячі пізнають навколишній світ тактильно, тобто від безпосереднього торкання або руху. Цей спосіб отримання інформації допускає розвинену моторику, активний рух, як результат – активність великих м'язів (плечей, рук, стегон і т.п.). Вони багато. Діячі раніше інших дітей починають повзати, а потім і ходити. У дошкільному віці вони віддають перевагу активним іграм, пов'язаним із стрибками, лазінням, бігом, люблять кубики і рухомі іграшки. Основні проблеми, з якими діячам доводиться стикатися вже в дитячому саду, пов'язані з їх нездатністю впродовж тривалого часу залишатися в спокої і концентрувати всю свою увагу на одному предметі. Їх пристрасть, активні ігри на відкритому просторі.  Діячі обожнюють ігри на свіжому повітрі, заняття спортом, наприклад, грають у футбол, плавають, ходять в походи, піклуються про тварин. Подібне переважання фізичного виховання в порівнянні із сприйняттям зоровим або слуховим може привести до виникнення мовних проблем і відставання в навчанні.

Яким чином пізнаєте світ  ви самі, шановні батьки і вихователі? А який спосіб пізнання властивий вашим дітям і вихованцям? Виявлення властивого вам способу пізнання може істотно вплинути на правильність вибору методів і вправ, необхідних для занять з дитиною в домашніх умовах, на створення атмосфери взаєморозуміння батьків і дітей.

ВИДИ ГОТОВНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ

Початок шкільного життя – відповідальний момент для кожної сім’ї  майбутнього першокласника, і в першу чергу для самої дитини. Тож період навчання у 1-му класі позначений істотними змінами в житті дитини. І від того, як вона впорається з ними та адаптується до нових умов, залежатиме її подальше шкільне життя. Тому готувати дітей до школи потрібно обов’язково. Залишилося лише запитання: «Як саме готувати?»

У процесі підготовки до школи найбільше уваги варто приділяти загальному розвитку дітей, оскільки від нього залежить подальша успішність у навчанні.

Готовність дитини до шкільного навчання визначається її фізичним та психічним розвитком, можна сказати, що це є глобальні критерії готовності дошкільника до школи – фізіологічна та психологічна готовність.

Головне завданням як батьків, так і вихователів – забезпечити психологічну готовність дитини, підготувати до навчання в нових умовах. Важливо, щоб батьки усвідомлювали це і не вимагали того, що не відповідає природі дошкільника, й самі розуміли, коли саме їхня дитина буде готова до школи.

Фізіологічна готовність.

    Віддавати дитину до школи можна тоді, коли на момент вступу вона вже досягла повних шести років.

    Про фізичну готовність дитини можемо судити, зокрема за антропометричними показники розвитку (вага, зріст). Якщо на момент вступу до школи більшість показників дитини нижчі від норми, слід порадитися з лікарем (це передусім стосується шестирічок).

    Особливу увагу слід звернути на кількість постійних зубів. До моменту початку навчання в дитини повинні змінитися мінімум два молочних зуба.

    Якщо дитина часто хворіє, у неї знижений імунітет – не варто віддавати її у 6-ти річному віці до школи. Народна мудрість свідчить: “У здоровому тілі – здоровий дух”.

    І якщо в дитини є логопедичні проблеми, то це також свідчить про низький рівень фізіологічної готовності.

Звичайно, важливо, щоб дитина пішла до школи фізично підготовленою, однак це є не єдиною умовою. Одним із найнеобхідніших показників є психологічна готовність.

Психологічна готовність – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальною діяльностю.

Психологічна готовність поділяється на такі основні компоненти:

    Мотиваційний

    Інтелектуальний

    Емоційно-вольовий

    Моральний.

Мотиваційна готовність відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Це своєрідний генератор позитивного ставлення до школи. Цей компонент дуже важливий, оскільки від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням тощо.

Мотиваційна готовність формується:

    Через усвідомлення того позитивного, що очікує на дитину у школі;

    Привабливість до шкільного навчання можна підвищити, створивши портфоліо досягнень дитини;

    Позитивні словесні формули підтримки з боку дорослих;

    Приклад батьків та близьких людей.

Емоційно-вольова готовність виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Показники сформованості довільних процесів:

    Дитина певний час уважно розглядає той чи інший предмет;

    Запам'ятовує уривки, які потрібно вивчити;

    Самостійно виконує нескладні завдання, спираючись на власні сили;

    Дотримується певного темпу в роботі;

    Дотримується доступних правил поведінки;

    Правильно реагує на оцінку дорослими виконаного завдання;

    Сама вміє оцінювати свою роботу.

Варто пам’ятати, що:

-      не слід давати дошкільникам непосильних завдань, щоб менше їм докоряти і відбивати тим самим бажання щось самостійно робити;

-      формування вольової готовності дошкільника залежить від його темпераменту, тому слід враховувати це, пропонуючи йому ті чи інші завдання.

Моральна готовність (особистісна) характеризується вмінням контактувати, спілкуватися із однолітками та вчителями. Це уміння дошкільника спілкуватися, діяти разом з іншими, поступатися, підкорятися за необхідності, уникати конфлікту – якості, які є основою для успішної адаптації дитини у школі. Якщо ж такої готовності немає, то дитина вчиться нерівно, успіхи спостерігаються тільки на тих заняттях, які є для дитини цікавими.

Тому важливо, щоб перед школою дошкільник хоча б два роки відвідував дитсадок, де мав би можливість влитися у соціальне середовище однолітків та дорослих, що допоможе навчитися встановлювати стосунки, обмежувати свої бажання, співвідносити власні інтереси з інтересами та бажаннями інших. Дитина має відчувати свою цінність і самодостатність як активного учасника у спілкуванні з однолітками й дорослими.

У формуванні моральної готовності дуже важливий приклад спілкування батьків дитини з їхніми батьками (бабусею, дідусем) і родичами, з друзями, іншими дорослими. Дошкільний вік – період наслідування поведінки дорослих. Вчинки наших дітей – це віддзеркалення більше ніж 80% наших із вами вчинків.

Інтелектуальна готовність пов’язана з розвитком розумових процесів – уміння узагальнювати, порівнювати об’єкти, класифікувати їх, визначати істотні ознаки, робити висновки. І визначається за рівнем розвитку пізнавальної діяльності дитини (уваги, сприймання, пам’яті, мислення, мовлення).

До 6-7 років дошкільник повинен знати свою адресу, назву міста, де він проживає, назву країни, її столиці. Знати імена та по батькові батьків, де вони працюють і розуміти, що його дідусь – це чийсь тато (тата чи мами); орієнтуватися в порах року, їхній послідовності та основних ознаках; знати назви місяців, днів тижня, поточний рік; знати основні види дерев, квітів, розрізняти свійських і диких тварин; орієнтуватися в часі і просторі. Ці важливі знання дитина отримує тоді, коли з нею займаються. Причому не навчаючи примусово, а спілкуючись формуючи бажання та інтерес до навчання. Дошкільники дуже допитливі, їх все цікавить. Тому потрібно намагатися відповідати якомога повніше на запитання, а не зводити їх до «так» чи «ні».

При формуванні інтелектуальної готовності потрібно використовувати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри.

І на завершення:

- Перший крок у житті дитина робить за допомогою своїх близьких – мами, тата, бабусі, дідуся, які завжди поруч, розрадять, підтримають. А перші кроки у навчанні допомагають зробити – вихователі дитячого садка. І саме від тісної співпраці родини і дошкільного навчального закладу залежить, якими будуть подальші кроки вашої дитини: легкими та впевненими чи важкими, з перешкодами!

- Шановні батьки, пам’ятайте, що для дитини спілкування з Вами – величезна радість і цінність!